Туристичний світ Лубенщини

ТАРАСОВА КРИНИЦЯ В ІСКІВЦЯХ

             Кілька разів  у 1843- 1846 рр. наш край відвідував Великий Кобзар Тарас Григорович  Шевченко.

            Плідною виявилася  поїздка на Лубенщину  в якості члена археологічної комісії. У своїх замітках він писав про Мгарський монастир, земляні укріплення в урочищі «Замок», де колись стояв  пишний палац магната Яреми Вишневецького. Не оминув він і славно-сумнозвісної річки Солониці, на березі  якої відбулася остання битва козаків Северина Наливайка з польськими поневолювачами. І про Наливайка, «преславного запорожця», згадує у багатьох своїх творів. Описав середньовічний Ромоданівський шлях. А які чудові описи Сули поблизу Лубен у  повісті «Наймичка».

          Уперше він потрапив на Лубенщину  в кінці липня 1843 року  як гість нашого славного земляка-етнографа  О.С.Афанасьева-Чужбинського.  Разом вони відвідали велелюдний лубенський ярмарок, який так врізався в пам’ять поета , що як свідчить його «Щоденник»  навіть снився через багато років на засланні. За спогадами Афанасьева-Чужбинського  вони часто «блукали з ним по лісах над Сулою і Сліпородом…». Тарас Григорович, бував на Челядній горі, що знаходиться в центрі села Ісківці, де він  збирав на розмову селян і дворових. В  оселі Чужбинського Шевченко читав приятелеві  твори, ще свіжі, щойно написані в Мар’янському чи Яготині і Олександр Степанович був його першим критиком. Тут між ними відбувалися розмови про польську літературу, зокрема поезію Адама Міцкевича, якою вони обидва захоплювались.

           Одного вечора, як згадував Чужбинський, вони довго читали Міцкевича, розмовляли  і коли потомились, вирішили освіжитись чаєм. Тарас Григорович схопив відро і побіг садом до криниці. Чубинський заходився лагодити самовар. Знадвору чутно було, як шуміли на вітрі дерева і лунала пісня, яку наспівував Шевченко: «Нема в світі гірш нікому // Як сироті молодому».

           Пам’ять про перебування поета в Ісківцях – то світла  сторінка в історії  цього села,  нею пишаються ісківчани. В 1966 році  в центрі села було встановлене погруддя Кобзаря.

           На жаль, час не зберіг будинку в якому чаювали два поети . Та збереглася криниця з якої набирав воду давнього осіннього вечора  1843 року Тарас Григорович. Ця  шевченківська реліквія відновлена  1959 року з ініціативи вчителя місцевої школи Івана Федоровича Булатецького за матеріальної підтримки колгоспу імені Шевченка. На бетонній цямрині напис «1846. Криниця Т.Г.Шевченка». Дата розділяється невеликим портретом Кобзаря, умонтованим у бетон. Вічне джерело  земне і вічна любов народна до Тараса Шевченка.

           Щороку, в останню неділю травня, біля  криниці Шевченка  проходить районне свято  «В сім’і вольній, новій».

        2010 року Лубенської районною радою було прийняте рішення про утворення  в с.Ісківці  пам’ятки  садово-паркового мистецтва місцевого значення „Парк-криниця Шевченка”.