Folk-містерія «Таїна Різдва Христового» в бібліотеці

 Ми, українці, маємо неоціненний скарб - народні традиції і свята, любов до яких передається з покоління в покоління. До Різдва люди готуються особливо довго і ретельно, тому що Свято Різдва Христового знаменує народження Нового життя, і саме з ним пов'язуються найпотаємніші мрії та побажання дітей та дорослих.

  Щороку в Публічній бібліотеці імені Володимира Малика зустрічають різдвяні свята, в яких приймають участь активні користувачі бібліотеки –дорослі і діти. Нинішнього року до книгозбірні на folk-містерію «Таїна Різдва Христового» завітали учасники бібліотечних клубів – «У дружньому колі» та «Посмішка». Свято розпочалося з традиційного колядування. Юні актори клубу «Посмішка» у вертепному дійстві «Благодатне світло Різдва» відтворили для глядачів прекрасну таїну народження у Віфлеємі святого Немовляти. Приємно відзначити, що на обличчях діток з родин із Харкова та Запоріжжя, які долучилися до дійства, теж розквітали посмішки.

 З вуст дітей та дорослих  лунали пісні з щедрими побажаннями здоров’я, щастя, добробуту й достатку на Новий рік. 

 Під час святкової зустрічі бібліотекар Сніжана Кириченко, керівник клубу «У дружньому колі», підготувала народознавчу мандрівку «Зимові народні свята», де гості дізналися про звичаї та традиції святкування зимових свят в Україні. Завершився захід традиційним дружнім чаюванням.

МЕМОРІАЛ ЖЕРТВАМ ГОЛОКОСТУ В ЛУБНАХ

      Напередодні Великої Вітчизняної війни в Лубнах проживало - 28 тисяч осіб, з них - 9000 євреїв.

     На початку війни Лубни опинилися в центрі запеклих боїв. Стрімко переслідуючи знекровлені і розрізнені частини Південно-Західного Фронту,переважаючі сили фашистських військ під Лубнами розгромили штаб генерала Кирпоноса і 13 вересня 1941 увірвалися в місто з тилу, з боку села Засулля.

КУРГАН СКОРБОТИ

На цій горі, на пагорбі печалі,

Де все болить – від квітки до хреста, -

Ідуть дощі вдовиними плачами...

На цій горі, на пагорбі печалі,

Німіє слово і мовчать уста...

                                                                                                                 Борис Олійник

          

        У зболеній народній пам’яті ніколи не забудуться  трагічні лихоліття 1932-1933 років, коли на очах у всього цивілізованого світу  над українським народом коївся жахливий злочин  масового народовбивства.

ХАТА –МУЗЕЙ В.СИМОНЕНКА . ПАМ”ЯТНИК  В.СИМОНЕНКУ В БІЇВЦЯХ.

                                                  СЕЛЯНСЬКА ХАТА НА СЕМИ ВІТРАХ –

ЛЕБІДКА БІЛА З КАЗКИ, А ЧИ ПІСНІ.

РІЛЛЕЮ СКУТИЙ КЛАПТИК ПЕРШОВІСНИЙ –

НАДІЇ ОСТРІВ НА СЕМИ ВІТРАХ.

                                         ОЛЕКСАНДР ПЕЧОРА

  

              

                    НА УКРАЇНІ Є МІСЦЯ СВЯТІ ДЛЯ КОЖНОГО СВІДОМОГО  УКРАЇНЦЯ. ОДНЕ З НИХ – БІЇВЦІ – МАЛА БАТЬКІВЩИНА  ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО  ПОЕТА ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА, ЯКОГО ЩЕ  ОДИН ВЕЛИКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ І ВЕЛИКИЙ МУЧЕНИК ЗА УКРАЇНУ ВАСИЛЬ СТУС СВОГО ЧАСУ НАЗВАВ  НАЙБІЛЬШИМ ШІСТДЕСЯТНИКОМ ІЗ ШІСТДЕСЯТНИКІВ.

ПАМ’ЯТНИЙ  ЗНАК  НА МІСЦІ ПОХОВАННЯ РОДИНИ ШЕМЕТІВ

Не забудь  ніколи тих могил безсмертних,

де лежать надії наших гордих днів,

де між деревами над самітним терном

яркий цвіт калини полум'ям зацвів.

                                                                                     Остап Тарнавский

               У реєстрі славетних українських родин, які свого часу прислужилися рідному краєві, по­чесне місце належить лубенській  родині Шеметів. Відома письменниця Любов Яновська у своїй автобіографії писала: «В Лубнах мешкала родина дідичів Шеметів, гостинна, інтелігентна родина, до якої я з першого знайомства відчула надзвичайну симпатію»

               Неподалік від Лубен (територія приміського лісництва по дорозі на с. Калайдинці), в урочищі «Морозівська дача», на місці родинного  склепу   Шеметів (тут поховані  голова родини М.К.Шемет, його дружина, син Микола, донька Єлизавета, що  померла зовсім  молодою)   в грудні  2000 року було відкрито пам’ятний знак (автори-архітектори Р.В.Кисіль та І.В.Пономаренко), який споруджено за ініціативи  організації „Просвіта”  імені Тараса Шевченка.

КРИНИЦЯ КОЦЮБИНСЬКОГО В ЄНКІВЦЯХ

         З давніх-давен криниці посідали в житті людей важливе місце, їх охороняли, з особливою любов’ю облаштовували, звеличували в народних легендах, вважали святими.

Є  легендарне джерело і на Лубенщині,  в долині на правому березі річки Удай, біля села Єнківці.       

         Щороку з незапам’ятних часів  тут відбувався ярмарок. Джерела виникнення криниці і цього ярмарку  губляться десь у сивій давнині.

ТАРАСОВА КРИНИЦЯ В ІСКІВЦЯХ

             Кілька разів  у 1843- 1846 рр. наш край відвідував Великий Кобзар Тарас Григорович  Шевченко.

            Плідною виявилася  поїздка на Лубенщину  в якості члена археологічної комісії. У своїх замітках він писав про Мгарський монастир, земляні укріплення в урочищі «Замок», де колись стояв  пишний палац магната Яреми Вишневецького. Не оминув він і славно-сумнозвісної річки Солониці, на березі  якої відбулася остання битва козаків Северина Наливайка з польськими поневолювачами. І про Наливайка, «преславного запорожця», згадує у багатьох своїх творів. Описав середньовічний Ромоданівський шлях. А які чудові описи Сули поблизу Лубен у  повісті «Наймичка».