Туристичний світ Лубенщини

КРИНИЦЯ КОЦЮБИНСЬКОГО В ЄНКІВЦЯХ

         З давніх-давен криниці посідали в житті людей важливе місце, їх охороняли, з особливою любов’ю облаштовували, звеличували в народних легендах, вважали святими.

Є  легендарне джерело і на Лубенщині,  в долині на правому березі річки Удай, біля села Єнківці.       

         Щороку з незапам’ятних часів  тут відбувався ярмарок. Джерела виникнення криниці і цього ярмарку  губляться десь у сивій давнині.

        Ще на початку ХУІІІ століття день  християнської  святої Параскеви відзначався дуже урочисто. (Параскева з грецької –  «п’ятниця» ). Існувало дванадцять п’ятниць у році, що уособлювалися східними слов’янами  та викликали у них вшанування. Одна з них - десята після Великодня, в яку і відбувався ярмарок в Єнківцях. Як свідчить легенда «косив колись на лузі  якийсь чоловік траву, підійшла до нього сама, свята  П’ятниця в образі бідної жінки  і спитала, де б його сісти відпочити. Дядько був не в настрої, показав на болото. Вона пішла туди й сіла – стала невидимкою. А на тім місці з’явилася криниця… вода якої мала чудодійні властивості».

       Чимало дослідників  у різні часи  зверталися до теми  криниці у своїх наукових пошуках. ЇЇ відвідали та описали історик,академік О.І.Левицький, фольклорист і етнограф  В.П.Милорадович. Перша коротенька  замітка про  «Криницький ярмарок»  з’явилася   в  «Записках  Південно-Західного відділу  Географічного товариства 1847 року». Писали про нього «Полтавские губернские ведомости» і «Киевский телеграф».

 « …Озеро ярмарку вливається  струмочком в каплицю; одні йдуть, другі виходять. Се та знаменита криниця до якої з’їзджаються люди з далеких сіл навіть і стають табором  в ніч під десяту п’ятницю. Я думаю про тих мудрих людей , що ставлять церкви, монастир й каплиці в найкращих диких місцях: вони знають, що роблять, - вони промовляють  не стільки до нас, як до живих в нас пращурів наших, що віками  справляли  священні грища по  гаях і дібровах», - писав  великий український письменник М.Коцюбинський  1908 року після відвідин  цього цікавого свята, справжньої народної містерії  в оповіданні «Як ми їздили до криниці».

        «Я лишавсь на ярмарку до 2-х годин ночі  весь час насолоджувавсь дивним оригінальним як сама природа, і воістину грандіозним співом, подібного якому ніде не можна почути в світі», - писав   академік О.Левицький. В цей час уся долина освітлювалася свічками, які прикріплювалися до возів, піднятих угору оглоблів, вил увіткнутих у землю, і навіть до рогів волів, а ще – на вершку заповідного дуба.

У дослідженні «Лесная Лубенщина» надрукованому 1900 року  В.П.Милорадович свідчить, що на «криницький ярмарок» збиралося до 5000 душ із Лубенського, Лохвицького, Пирятинського, Роменського повітів. «Тієї ночі всі, старі, молоді, обов’язково повинні співати…»

       Як спомин віків стоїть Єнківська криниця, заворожуючи спокійним плином прохолодної води…Не міліють її джерела, як не міліють  життєдайні  джерела народної  творчості.

       Сьогодні древня традиція  проведення ярмарку біля криниці відроджена знов. Знову як у давнину, звучать тут чудові українські пісні.