МГАРСЬКИЙ СПАСО - ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
Ген на горі впритул до неба,
Стоїть, загорнутий в блакиття,
Не день, не два – а три століття
Притиснувши хреста до себе.
Хіба звикати православним
Монастирям? Ні не звикати
Свій хрест нести і хрест державний
Руками обома тримати.
Раїса Плотникова
Мгарський Спасо-Преображенський монастир є однією з найшановніших та найвідоміших в Україні святих православних обителей. Духовна перлина Лубенської землі уже багато століть височіє над живописною Сулою. Історія пам’ятає монастир з ХУІІ ст. У 1619 році Раїна Вишневецька, двоюрідна сестра відомого церковного і освітнього діяча Петра Могили, робить пожертву на заснування Мгарського Спасо- Преображенського монастиря. Вона ж на згадку про покійного чоловіка подарувала церкві землю і відпустила матеріали, що залишилися від перебудови старого замку Вишневецьких у Лубнах.
Будівлі зводились тривалий час. Ще нова церква була знищена пожежею, на її відбудову вже в 17 ст. використовувався гіпс з висачківського кар’єру. Зводились монументальні споруди, в яких відбилися риси українського бароко.
Найбільшу архітектурну цінність має головна споруда монастиря - Спасо- Преображенський собор . Він споруджений 1684-1692 рр. Німецький архітектор Йоган Баптист, запрошений для будівництва за порадою ректора Києво-Могилянської академії Лазаря Барановича, хотів повторити в ньому абрис Чернігівського Троїцького собору. За планом чернігівська і мгарська споруди однакові, але інтер’єри їх - різні. Віконні і дверні отвори, фронтони собору прикрашає чудове ліпне оздоблення – сюжетні рельєфи і стилізовані рослинні орнаменти.
Велика християнська слава монастиря пов’язана з іменем святого Афанасія, патріарха Константинопольського (Царгородського), який став його покровителем.
Грек за походженням, він неодноразово бував на святій горі Афонській, де мріяв назавжди усамітнитися. Але за характером був подвижником, часто їздив до Солунської єпархії, листувався з російським царем і на схилі літ вирушив у далеку подорож до Росії. Та повернутися додому Афанасію не судилося. По дорозі він захворів, зупинився перед мурами Мгарського монастиря і сказав ігуменові Петронію: «Бажає душа моя в цьому монастирі грішне тіло своє поховати». 5 квітня 1654 року святитель відійшов до Бога. Патріарха поховали за грецьким звичаєм, в Храмі Преображення Господнього, під амвоном – посадили у крісло і вклали в кам’яну гробницю. Через вісім років після смерті Афанасія, коли на прохання митрополита Паїсія Газького відкрили поховання, то по церкві пішли пахощі. Мощі святителя залишилися нетлінними. У лютому 1662 року Афанасія канонізували. На початку ХІХ століття спорудили срібну раку вагою 4 пуди, і туди було перекладено мощі патріарха. До Мгаря приходили стражденні і хворі, чимало людей зцілювались. 1936 року, коли монастир ліквідували, мощі Афанасія Чудотворця перевезли в Харків у Благовіщенський кафедральний собор, де вони зберігаються і понині, але дух його, як вважають віруючі, залишився в монастирі.
Коли ще храм був дерев’яний, мощі святого Афанасія виносили із церкви і встановлювали поблизу муру. На цьому місці нині ікона патріарха Царгородського.
Щороку монастир 15 травня святкує день представлення до Господа святого Афанасія - день пам’яті свого небесного покровителя. В цей день сюди стікаються прочани з різних куточків України.
До монастиря приписано скит заснований на місці, де усамітнювався константинопольський патріарх Афанасій. 1889-1991 у ньому замість каплиці збудовано муровану однобанну Афанасіївську церкву.
На території монастиря поховані Константинопольський патріарх Серафим (Анін), київський митрополит Йосиф (Нелюбович-Тукальський), архієпископ Полтавський, а потім Псковський, Мефодій (Писнячевський).
В ХУІІ – ХУІІІ століттях було створено Літопис Мгарського монастиря, рукописи якого зберігаються в наукових бібліотеках України. Про Мгарський монастир писали історики , письменники, краєзнавці - Самійло Величко, Т.Шевченко, Д.Яворницький, І. Нечуй-Левицький, Г.Сенкевич, О.Донченко, Л.Костенко, М.Лазірський, Ф.Соколовський, В.Малик та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар