Туристичний світ Лубенщини

КУРГАН СКОРБОТИ

На цій горі, на пагорбі печалі,

Де все болить – від квітки до хреста, -

Ідуть дощі вдовиними плачами...

На цій горі, на пагорбі печалі,

Німіє слово і мовчать уста...

                                                                                                                 Борис Олійник

          

        У зболеній народній пам’яті ніколи не забудуться  трагічні лихоліття 1932-1933 років, коли на очах у всього цивілізованого світу  над українським народом коївся жахливий злочин  масового народовбивства.

         На горі Зажури  біля села Мгар насипана висока могила, а на ній 8-метрової висоти  бронзовий дзвін, що 15-метровим хрестом-птахом  врізається   в небо. На дзвоні тім викарбувані слова, що б’ють у саме  серце: «Коли відходить одна людина - з нею вмирає  цілий неповторний світ. Коли ж мільйони ідуть у прірву – тоді помирає вже ціла галактика. Голодомор- 1933» По колу великого дзвону -  30 малих  дзвонів – від кожної області України та громадських організацій. Цей  найвеличніший у своїй скорботності пам’ятник  встановлено на лубенській землі.

        У січні 1990 року,  видатний український драматург Олексій Федотович Коломієць, звернувся до  Українського фонду культури з пропозицією  про достойне увічнення жертв голодомору. У листі-відповіді  від імені фонду, його голова Борис Олійник підтримав  цю святу справу і звернувся до  громадськості. На лист  відгукнулися тисячі  людей не лише з усієї України, а й зарубіжжя.

          Ідея створення пам’ятника дістала всенародну підтримку – на всеплодючій українській землі створити пам’ятник мільйонам жертв  голодомору і звести його за старовинним козацьким звичаєм. Бо пам’ятаємо – коли гинули герої, то кожен висипав шапку землі на могилу і виростав у степу високий віковічний курган. Бо земля, як саме життя  - вічна. І вічним буде пам’ятник, створений усім народом України.

        

  І якщо форма пам’ятника  у вигляді земляного кургану була підтримана майже одностайно, то місця встановлення називалися різні. Координаційна рада  при Українському фонді культури  оглянула всі пропоновані місця і дійшла  висновку, що найбільш прийнятним місцем  для втілення задуму є  високий пагорб у ландшафті  мальовничого  села Мгар, поблизу Спасо - Преображенського  чоловічого монастиря .

          12 серпня 1990  року відбулося  освячення місця  для меморіалу. Проект меморіалу був створений А.Ф.Ігнащенком –  архітектором, лауреатом Державної премії  ім. Т.Шевченка, відомим як автор Пагорба Слави у Черкасах, пам’ятників Т.Г.Шевченку та Василю Порику у Франції, О.С.Пушкіну в США, Лесі Українці  в Канаді та ін.

Дзвін для меморіалу «Голодомор-33»  був виготовлений на Дніпропетровському заводі металоконструкцій. Литво 30-ти малих дзвонів   – на підприємствах м. Обухова.

           До складу Меморіалу „Голодомор-33” входить Великий Дзвін (8м), що завершується Хрестом. Малі дзвони (0,5 м )  і земляний Курган (висота – 4 м, діаметр – 25 м).

           Відкриття меморіалу на вічну пам”ять жертвам голодомору  в Україні 1932-1933  років  відбулося 11 вересня 1993 року . В цей день краяли серце дзвони печалі і  їх жалібний голос полинув з Лубен по всій Україні.

           Дні пам»яті і скорботи – подія всенародна. Вона увійшла сумним  спомином у кожен дім, в кожне людське серце. Журливі молебені на Кургані Скорботи вже стали традиційними . Щороку у другу суботу вересня ( а з 1998  року  в день пам’яті жертв  Голодомору)  на Курган Скорботи в'ються вервечки людей, щоб вшанувати пам”ять безвинно загиблих  мільйонів українців.

                                          **/**/**/**/**/**/**/**/**/**/**/**